- злодій
- [зло/д'ій]
-йа, ор. -йеим, м. (на) -йеів'і/ -йу, мн. злоуд'і/йі, -злоуд'і/йіў
два зло/д'ійі
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
злодій
Смотреть что такое "злодій" в других словарях:
злодій — я, ч. 1) Той, хто вчиняє злодійство. || Про звірів, птахів, що крадуть їстівне. 2) Зрадник, злочинець … Український тлумачний словник
злодіюга — злодію/ка, и, ч. і ж., розм. Те саме, що злодюга … Український тлумачний словник
злодійкуватий — прикметник … Орфографічний словник української мови
злодійкуватість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
злодійкувато — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
злодійство — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
злодійський — прикметник … Орфографічний словник української мови
злодійчук — іменник чоловічого роду, істота розм … Орфографічний словник української мови
злодійщина — іменник жіночого роду розм … Орфографічний словник української мови
злодіювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
злодіюга — іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм … Орфографічний словник української мови
